…украинских масс-медиа, в частности, в газете «Киевские ведомости» (№ 223(3890) за 18.10.2006 г.), появился неожиданный для многих наших «правителей» документ – открытое письмо экс-губернатора Закарпатской области Ивана Ризака, адресованное Председателю Верховной Рады Украины и премьер-министру государства. В этом письме Иван Михайлович Ризак откровенно говорит о том, как представители мукачевского клана господина Балоги требовали у него… выкуп за право жить на белом свете. Но вначале прочитайте это письмо, пожалуйста, сами.

* * * * * * * * *

Відкритий Лист

Голові Верховної Ради України
Морозу О.О.
Прем’єр-міністру України
Януковичу В.Ф.

Вельмишановні
Олександре Олександровичу і Вікторе Федоровичу!

Півтора року здійснюється кримінальне переслідування мене за надуманими і абсурдними звинуваченнями. За цей час посадовими особами правоохоронних органів різного рівня на мою адресу публічно давалися характеристики на кшталт «рекетир» і «бандит», прокуратура Закарпатської області мене тричі заарештовувала, провів 4 місяці в СІЗО і понад 12 місяців на лікарняному ліжку.

Переконаний, що кримінальна справа проти мене носить замовний характер. Про це свідчать не тільки аргументи моїх адвокатів. Крім того, під час мого перебування в СІЗО, нинішній керівник Закарпатської ОДА Олег Гаваші, давав гарантії мого негайного звільнення за умови, якщо я дам свідчення проти колишнього керівництва держави. Його слова «якщо ти цього не зробиш, то знайдемо 1000 свідків, які свідчитимуть про твої протиправні дії і сидітимеш довго» я добре запам’ятав. Таких свідчень, я не дав з тієї причини, що ніколи не робив такого, що могло б називатися злочином. Керівництво держави допомогло мені вирішувати нагальні соціально-економічні проблеми області. Скажу тільки, що за динамікою соціально-економічного розвитку маленьке Закарпаття у 2003 році зайняло перше місце в Україні, а за дев’ять місяців 2004 року – друге, поступаючись м. Києву. Це стало наслідком спільної роботи виконавчої влади і місцевого самоврядування. Не було претензії до органів влади, які очолював у ці роки, і під час президентських виборів 2004 року з боку спостерігачів ОБСЄ, СНД та інших міжнародних інституцій.

Хочу Вас проінформувати також, що на посаді голови ОДА ніколи не лобіював свої бізнесові інтереси, бо ніколи їх не мав. На роботу в ОДА я прийшов з посади старшого наукового співробітника УжНУ, захистивши дисертацію і отримавши науковий ступіть кандидата фізико-математичних наук. Мої наукові здобутки – понад 100 наукових праць, багато з яких опубліковано у провідних вітчизняних і зарубіжних (Росія, США, Європа) журналах.

Вся власність моєї сім’ї – квартира і чотири сотки землі, отримані ще в аспірантурі.

Сьогодні моя справа розглядається у суді. На жаль, через стан здоров’я, не міг взяти участь у всіх засіданнях суду. Я звертався у різні інстанції з метою, щоб справу взяла Генпрокуратура, вивчила її і дала об’єктивну оцінку. Мені не вдалося добитися цього. І справа не в тому, що я боюся суду, просто цей абсурд сформований у томах кримінальної справи забере ще більше здоров’я. Тим більше, що на останній зустрічі з мером м. Мукачево Петьовкою В.В. він, від імені Балоги В.І. (нинішній керівник Секретаріату Президента України) і прокурора Закарпатської області Бенци Ю.Ю., вимагав 10 000 000$: тоді моя і всі справи проти об’єднаних соціал–демократів області будуть закриті. Про цей факт я повідомив Генерального прокурора України.

У зв’язку з цим, вельмишановні Олександре Олександровичу та Вікторе Федоровичу, прошу Вас підійти до мого звернення не формально, а зробити все можливе, щоб Генпрокуратура звернула увагу на цю справу і витребувала її із суду, а Верховна Рада України і парламентські політичні сили дали їм політико-правову оцінку.


З глибокою повагою і надією на підтримку,
екс-голова Закарпатської облдержадміністрації,
депутат Верховної Ради України IV скликання,
екс-голова парламентського Комітету з питань
екологічної політики, природокористування та
ліквідації наслідків від Чорнобильської Різак Іван Михайлович

(Інтернет-видання "Світогляд-info)


* * * * * * * * *

До всього, що ви вже прочитали, ми можемо додати ще деякі цікаві деталі. Так, наприклад, вельми характерним є той факт, що мукачівський мер і двоюрідний брат пана Балоги Василь Петьовка спеціально прибув до Києва, аби зустрітися з опальним екс-губернатором і поставити йому фантастичні умови викупу за спокій і нормальне життя. І сталася ця зустріч не вчора і не позавчора, але пару місяців тому, незадовго до сенсаційного призначення В. Балоги на посаду керівника Секретаріату Президента держави. Невже це призначення потребувало таких великих витрат, що Віктору Івановичу негайно знадобилися 10 мільйонів "зелених"? Чи апетит розігрався? Чи просто "криша поїхала" від стрімкого кар’єрного злету?

Хто знає?.. Але зауважте, що здорового глузду пан Балога все ж таки не втратив, оскільки не сам з’явився на зустріч зі своїм земляком і колишнім колегою І.М. Різаком, а послав за викупом свого двоюрідного брата Петьовку. Це узвичаєна практика нашого відомого земляка: творити темні справи не власними, а чужими руками. Саме тому Віктор Іванович, мабуть, завжди виходив сухим із води. Не виключено, що вийде і цього разу…

Але повернімося до того літнього вечора, коли пан Василь Петьовка зустрівся біля будівлі Міністерства зв’язку і транспорту України, що знаходиться поблизу лікарні медичної фірми "Борис", з колишнім губернатором Закарпаття. Початок зустрічі був вельми "солодким": від імені пана Балоги (тоді ще міністра) йому обіцяли і закриття всіх кримінальних справ, і гарантований спокій і щасливе, забезпечене життя у столиці. За що такі щедрі обіцянки? Гадаєте, що за певну політичну поступливість чи за "чорнуху" на колишніх державних мужів? Нічого подібного! Наші хлопці з Мукачева — особи вельми конкретні, не зважаючи на високі посади, політичні програми та всякі тому подібні дурниці. Суворе товарознавче життя їх давно і надійно навчило: "Щастя не у грошах, а у дуже великих грошах!". Отож і пан Петьовка поставив Різаку одну-єдину умову отого обіцяного безхмарного майбуття: "ДЕСЯТЬ "ЛИМОНІВ" БАКСІВ НА БОЧКУ!". І навіть назвав конкретні умови: п’ять мільйонів — готівкою, а ще п’ять — на спеціальний рахунок у зарубіжному банку. Шкода, звичайно, що Іван Михайлович Різак, ошелешений нахабством посла "Балогану", не взяв номеру цього рахунку. Адже на ньому, мабуть, лежить не один десяток подібних "викупних" мільйонів доларів або євро. Окрім того пан Петьовка, сам того не бажаючи, "здав" свого високопоставленого кузена. Адже, якщо вірити його власним словам, то виходить, що гроші (5 000 000 $!!!) мали йти на зарубіжний рахунок не для когось іншого, а саме для пана Балоги і "дєдушки" Бенци (так називав пан Петьовка прокурора Закарпатської області). А це означає, вчорашній міністр МНС, а нинішній держсекретар України, права рука самого Президента, має за кордоном таємні рахунки. Принаймні, один. Для чого? Для допомоги голодуючим сиротам Євросоюзу? Чи для інвалідів та ветеранів битви під Ватерлоо?.. А втім, то не наша справа з’ясовувати подібні "інтимні" подробиці ділового життя одного з вищих посадовців держави. Для цього є відповідні інстанції, які два роки запевняли нас в тому, що "очистились" від корупції, пройшовши через горнило Майдану. Нехай з’ясовують те, що повинні.

Але найцікавіше в цій історії те, що мукачівський мер і секретарський кузен В. Петьовка палко запевнював опального екс-губернатора, що "дєдушка Бенца" легко і неодмінно закриє всі кримінальні справи, порушені не лише проти Івана Різака, але й проти всіх есдеків на Закарпатті. Негайно після одержання 10 "лимонів" викупу за свободу і спокійне життя. Виходить, що за цими справами дійсно немає жодних конкретних "злочинів", окрім тих, які були "створені" підлеглими "дєдушки Бенци"? Адже інакше просто неможливо без проблем закрити не одну, а КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ гучних кримінальних справ, широко "розрекламованих" не лише в Україні, але й по цілій Європі.

Аби "герої" цієї скандальної історії не морочили голову закарпатцям і не заявляли про те, що всі вищенаведені факти журналісти просто вигадали самі, попереджаємо заздалегідь: всі факти, наведені вище, задокументовані у Генеральній Прокуратурі України. Отож їм (фактам) треба лише дати належну юридичну оцінку. Але саме цього ГПУ і не поспішає робити. Немає доказової бази? А для того, аби порушити кримінальну справу проти екс-губернатора Закарпаття на підставі однієї лише голослівної заяви про "вимагання хабара" за два роки до цієї заяви була "доказова база"? Звісно, що ні! І про це пану Бенці відверто заявляли найдосвідченіші працівники прокуратури Закарпатської області. Але їх тоді просто повиганяли з посад. На вимогу пана Балоги, до речі, як про це розповідають сьогодні самі ж прокурорські "вигнанці".

Треба відзначити ще й те, що тема "шалених грошей" постійно лунала у какофонії "революційної пропаганди" періоду "помаранчевої" осені 2004-го року. У закарпатських "народних" газетах щотижня з’являлись "сенсації" про таємничі "ящики, вщерть заповнені пачками доларів". Ці "запаковані ящики" нібито доставив до Ужгорода якийсь таємничий літак. А потім вони нібито зникли в надрах ужгородського "білого дому".

Потім з’явилась інша сенсація: губернатор Іван Різак нібито втікав до Словаччини (чи Угорщини) з мішками, набитими мільйонами доларів. А його нібито заарештували чи то словацькі, чи то угорські "менти". Найвеселіше сміявся з отих побрехеньок сам Іван Різак, читаючи "народні" і надзвичайно "правдиві" газети в своєму робочому кабінеті. Виходить, що марно сміявся? Виходить, що так… Але хіба може здогадатись нормальна людина, до якого паскудства може дійти зграя шахраїв від політики?!..

Ще пізніше з’явилися повідомлення про "втечу" за кордон дружин Івана Різака та полковника міліції Віктора Русина. З "мішками доларів", звісно. І хоча обох цих жінок щодня бачили на роботі, у магазинах, на ринках і просто на вулицях міста сотні, а може й тисячі ужгородців, брехливі вигадки все ж отруювали свідомість наших людей. І ніхто з отруєних закарпатців навіть не здогадувався про те, що їх та їхніх дітей вивели на "барикади" зовсім не для пошуків "ідеалів свободи" та "демократії". Ні! Демократією тут і не пахло, тут пахло наживою! "Балаганні" вожді шукали не ідеали, вони шукали оті таємничі мільйони. А наша писуча братія їм допомагала в тих пошуках за кілька додаткових срібляників. До речі, жодна з "народних" і "правдивих" газет ще донині навіть не подумала вибачитись якщо не перед Іваном Різаком чи Віктором Русином, а хоча би перед їхніми сім’ями за оту чорну брехню, яка коштувала цим родинам чимало нервів, здоров’я і сліз. Після такої ганебної поведінки колег мені особисто соромно називатися журналістом… Але їм, здається, не соромно. Вони ще й донині пишаються своєю "видатною роллю" у всій отій ганебній байді, що називалася "революцією".

Я розумію, що втрати і жертви — неодмінний наслідок всіх революцій, заколотів, переворотів та інших громадянських "шизух". Але я не розумію того, як можна приносити в жертву людей, своїх земляків, вчорашніх товаришів і соратників не заради революційних чи будь-яких інших ідей, а заради кількох мільйонів "зелених"? Виходить, що вся ота хвиля репресій, яка не лише прокотилася Закарпаттям, але й знищила життя та долі багатьох наших людей, потрібна була лише задля того, аби панове Балога, Бенца й Петьовка "заробили" 10 мільйонів "зелених"? І заради цього потрібно було зжити зі світу почесного громадянина Мукачева Ю. Пересту, голову сільради в селі М. Гаївці на Ужгородщині, директора школи на Воловеччині та деяких інших? Заради цього треба було кидати за грати, знеславити і скалічити полковників Віктора Русина, Валерія Дернового, Михайла Соляника, віце-губернатора області Віктора Дядченка, багатьох педагогів, медиків, журналістів і просто чесних людей? Нагла смерть, моральні та фізичні страждання, каліцтва, зруйновані сім’ї та долі тисяч рядових і не рядових закарпатців — все це коштує лише 10 мільйонів "зелених"?! Якби мав, то дав би ці гроші… Най ся вдавлять!..

* * * * * * * * *

POST FAKTUM:

І щойно міліцейські новини подарували нам ще одну ілюстрацію того, як можна "склепати справу" на будь-кого з наших людей, якщо того захочуть "володарі влади". Ви пам’ятаєте, мабуть, що одним із "звинувачень" проти Івана Різака було побоїще у Сваляві восени 2004-го року. За "легендою" прокуратури і "Балогану" це саме він, Іван Михайлович Різак, нібито дав команду побити і вигнати із Сваляви тернопільських студентів. Жодного доказу цієї "команди" як не було, так і не має. Є "звинувачення".

А ось картинка з життя цієї ж Сваляви, датована жовтнем 2006-року. Читайте:


* * *

«З’ясування стосунків молодих закарпатців зі студентами закінчилося… гумовими кулями!

Буває, що серйозні бійки затівають тільки через те, що якісь два забіяки не змогли порозумітися. Подібні "розбори" із стріляниною і серйозними травмами мали місце нещодавно у закарпатському місті Свалява.

Кілька розпалених алкоголем місцевих молодиків поблизу однієї з місцевих АЗС стали з’ясовувати стосунки зі студентами філії Тернопільського економічного університету…

Сили виявилися нерівними, тому один із гостей, витягнувши пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями (до речі, власник мав відповідний дозвіл на користування цією зброєю), зробив кілька попереджувальних пострілів угору, пишуть "Відомості міліції". Та це лише розпалило вороже налаштованих свалявців. Тому далі було зроблено кілька пострілів на ураження. Внаслідок бійки місцеві жителі звернулися по медичну допомогу в Свалявську центральну районну лікарню».

(Інтернет-видання "Uzhgorod.UA"; 16.10.2006 р.)


* * *

Отакої! Виборів немає, губернатора Різака та есдеків також немає, а бійки зі студентами у Сваляві, як були, так і є? Що робитиме прокуратура пана Юрія Бенци? Може, порушить кримінальну справу проти нинішнього губернатора області Олега Гаваші? На 10 «лимонів» Олег Аладарович «не потягне», але сяку-таку долярину з нього здерти все ж можна. Згодиться, якщо доведеться втікати…