В ЗМІ з’явилася інформація, що 20 травня відбулося засідання уряду Оренбурзької області Російської Федерації, під час якого озвучувалася необхідність підтримки конституційного порядку у північних районах Казахстану. Зокрема, під час нього очільники області закликали населення не повідомляти казахським силовикам про пересування російської військової техніки поблизу російсько-казахського кордону. Це засідання дивним чином співпало з антиурядовими акціями протесту, що розпочалися 24 травня в Казахстані проти нового земельного законодавства країни.
Не виключено, що таким чином Росія намагається скористатися «Середньоазіатською весною» аби окупувати північні райони Казахстану за шаблоном Донбасу. Це цілком можливо. Такі проекти обговорювалися, і про них відомо не лише в Росії. Казахстан так само розуміє, що нинішня ситуація вимагатиме дуже обережних підходів до стосунків з Москвою. Тобто, якщо починаються якісь протести, то завжди існує ризик, що Росія може скористатися ними для введення військ, скажімо, для захисту російськомовного населення північних районів Казахстану. І розуміючи це, уряд в Астані повинен більш обережно вирішувати питання з т. зв. «протестними групами».
Водночас, Москва може використовувати протести в якості шантажу Астани, аби змусити уряд країни іти на певні поступки. Йдеться не про затвердження російської мови регіональною мовою, а суто про економічні поступки - «цементування» т.зв. «Митного союзу», щоб Казахстан не заглядався на альтернативні проекти. Це свого роду економічний диктат, контроль з боку російських компаній та уряду за певними об’єктами промисловості Казахстану, які цікаві Москві.
Не слід забувати, що в Росії триває економічна криза через санкції. Казахстан не так на собі відчув цю кризу і Кремль захоче використовувати економічні ресурси країни для залатування своїх боргових ям в бюджеті, а також для вирішення продовольчих питань, адже Росія не здатна забезпечити усіх своїх громадян продовольчою продукцією. Для того, аби Казахстану було вигідно купувати або отримувати якісь позички, Росія повинна вдаватися до шантажу, - такий принцип її існування та діяльності російського уряду за останні 6-10 років, коли Путін остаточно повернув країну на шлях агресивного імперіалізму. Таким чином, Росія може використовувати протести в Казахстані, аби шантажувати уряд Назарбаєва, – що «давайте продавайте нам за низькими цінами продукцію, нафту, продукти сільського господарства, а ми вас не будемо чіпати». Казахстан, на жаль, на це піде, оскільки він бачив поведінку Росії в Криму, на Кавказі, на Донбасі, і розуміє, наскільки серйозний та підступний опонент перед ним стоїть.
З іншого боку, нещодавно відбулася інша цікава подія – президент Білорусі Олександр Лукашенко після зняття з нього санкцій вперше за 12 років відвідав Євросоюз. Це сигнал Росії, що Захід розглядає ту ж Білорусь як країну, яка може отримати допомогу у разі вторгнення «руської весни». Митний союз не настільки міцний, економіка Росії, м’яко кажучи, валиться, і тому Кремль готовий використовувати питання дестабілізації в Білорусі й Казахстані для того, аби диктувати свої умови і не дозволити цим країнам грати у свою гру і за рахунок них залатувати свої бюджетні діри.
Водночас, прямого зв’язку між активізацією бойових дій на Донбасі та загостренням ситуації довкола Казахстану, немає. Після виводу військ з Сирії, Росія агресивно себе веде і продовжує розхитувати ситуацію на теренах СНД – Україна, Білорусь, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, можливо й в інших країнах. Росія переключилася на цей «театр», оскільки їй потрібно зберегти статус-кво в регіоні. Тому обстріли, вимоги ввести поліцейську місію ОБСЄ за участю, в т.ч. російських поліцейських, фактично є легалізацією збройних сил РФ на Донбасі. Кремль зараз переключився на пострадянській простір, і буде намагатися використати у власних цілях кожен протест і кожне загострення ситуації, як, скажімо, в Нагірному Карабасі чи Казахстані, навіть якщо і не провокує його сам. Москва активно грається у військовий шантаж і посилення обстрілів на Донбасі, аби максимально вибити для себе вигідні умови. В першу чергу їй потрібно вирішити питання економічного плану, оскільки економіка РФ валиться. Тому вони й переключають акцент на посилення шантажу і змушують своїх сусідів до компромісу. В Україні – це вибори в Донбасі, після яких Москва почне говорити про зменшення санкцій в дусі «Росія виконала свою частину мінських угод – давайте, знімайте з нас санкції». Все це надалі буде рухатися в цьому напрямку.