...Генпрокуратура Украины. Полная версия пресс-конференции экс-губернатора Закарпатья Ивана Ризака, которая состоялась во вторник, 23 октября, в помещении информационного агентства «Интерфакс-Украина». Она вызвала огромный интерес у представителей отечественных и зарубежных средств массовой информации. На пресс-конференции Ивана Ризака и его адвокатов Ирины Пих и Василия Мокану побывал и корреспондент «Світогляду».

Итак, подаем полній отчет о ней. Текст приведен на языке оригинала без изменений.

Іван Різак: Перш за все хотів би подякувати всім за те, що відгукнулися на нашу прес-конференцію.

Хотів би ва нагадати, і про це я писав у листі до Уповноваженої з прав людини Ніни Карпачової, що судовий процес наді мною дуже тривалий час. А 31. 07. Івано-Франківським апеляційним судом без будь-яких юридичних підстав мені було винесено обвинувальний вирок.

Хочу нагадати і Уповноваженій з прав людини, що 31 січня 2006 року Свалявський суд Закарпатської області за цими ж обвинуваченнями вже приймав рішення, вже виносив мені мені практично обвинувачення, але лише не вказував термін покарання. Тобто, протягом півтора року пройшло практично дублювання.

Нагадаю, що це звинувачення в організації масових заворушень, перешкоджання виборчій діяльності агітаторів за кандидата у президенти В. Ющенка. Свалявський районний суд прийняв своє рішення без виклику мене в суд ні в якості свідка, ні в якості потерпілого, не поставивши мене до відома, що такий суд навіть є.

Тобто, був сценарій, розроблений конкретними політичними замовниками (я пізніше про це скажу). І цей сценарій реалізовувався протягом всіх цих років.

Мало того. Навіть на таких елементарних організаційних речах Івано-Франкіський апеляційний суд, який, я вважав, буде об’єктивно розглядати справу, не звернув увагу на такі речі. Які не піддаються здоровому глузду.

На ці порушення законодавства я ставив до відома Уповноваженого з прав людини Ніну Карпачову..

Текст вироку я отримав лише на 13 день після його оголошення. А для цього відводиться три дні. Тобто, робилося все можливе, щоб ми разом з адвокатами не змогли подати касаційну скаргу. Це історія з невипусканням касаційної скарги з Івано-Франківського апеляційного суду ще раз підтверджує, що це чітко спланована спецоперація по-мукачівськи чи спецоперація по-балогівськи.

Хто як хоче, так і розуміє.

І що найдивніше. Окремих постанов я не отримав до цього часу. Отримали мої адвокати копії постанов і то лише чотири з п’ятьох. П’яту постанову про дослідування одного із епізодів і про зловживання мною мобільним телефоном (хоча там нема що досліджувати, бо люди прийшли в суд і сказали, що перший рах бачать такі свідчення, перший раз чують, що вони когось обвинувачують. Ми цієї постанови не отримали до цього часу.

Тобто, Івано-Франківський апеляційний суд, я сьогодні чітко заявляю,став на такий же злочинний шлях своєї роботи, на якому перебуває вже кілька років правоохоронна система Закарпатської області на чолі з прокурором Закарпатської області Бенцою Юрієм Юрійовичом.

Чому так стається?

Стається тільки тому, що йде жорстоке втручання у роботу слідчих, у роботу суду. Я в цьому переконаний. І якщо сказати більше, я сказав сьогодні раднику уповноваженого з прав людини пану Ковтуну, дякуючи йому за підтримку: не може бути так, щоб один бандит сидів на банковій, його поплічники керували Закарпатською областю, а у зв’язку з цим десятки людей, сотні людей, тисячі людей були звільнені з роботи і кидалися за грати, і переслідувалися у кримінальному плані. Тому що йому щось в житті просто не подобається. Без усяких на те підстав.

Івано-Франківський апеляційний суд робить все можливе, щоб зірвати ці терміни. Протягом півтора місяця всупереч здоровому глузду і чинному законодавству не встановлюються дати розгляду касаційної скарги у Верховному Суді України.

Я ще раз дякую Всім вам, дякую колективу «Інтерфаксу», який дав мені можливість виступити перед Вами. Але що дивно: я, їдучи сюди, отримав дзвінок, імені сказали, що начебто сьогодні Івано-Франківський апеляційний суд буде розглядати і встановлювати дату розгляду. Я буд дуже радий, якщо проведення прес-конференції стимулювало цей суд. Якщо ні, то ми в межах чинного законодавства будемо вдаватися до дуже серйозних радикальних заходів для захисту своїх прав. І для цього у нас є ще дуже багато резервів. Як у мене, у моїх рідних, моєї дружини і сина, які сидять у цьому залі, моїх друзів і моєї родини.

Під час судового розгляду було встановлено чисельні порушення моїх прав під час розслідування кримінальних справ відносно мене Закарпатською прокуратурою. Суд ці висновки зробив.

Повірте мені, я не фаховий юрист, але я вник у свою кримінальну справу, яка вже стала хрестоматійною, дуже добре. Я просто подивився і не міг повірити, зважаючи на свій досвід в органах управління, роботи в наукових установах (працював, звичайно, не юристом, а молодшим, старшим науковим співробітником, інженером на фізичному факультеті університету), але це дало мені можливість переконатися, що не лише іде підтасовка якихось фактів, а йде фальсифікація величезного масштабу. І коли на шлях таких фальсифікацій стає апеляційний суд, який, я з впевненістю кажу, дає не те, що неправильну юридичну оцінку тим чи іншим фактам, а просто вибирає з обвинувального висновку, сформульованого Закарпатською прокуратурою сфальсифіковані документи і просто їх цитує, то Ви мені вибачте! Це, по-моєму, уже геноцид проти своїх громадян.

Я вірю в те, що Верховний Суд України припинить відносно мене кримінальне переслідування. Скажу вам відверто: не можу не вірити! Тому що я (ще раз підкреслю, не будучи професійним юристом) вірю в те, що чинне правове законодавство України дає можливість глянути на справу, подивитися підбір фактів, підтасовку і дати оцінку саме таку. Не лише заперечення моєї вини у тих чи інших речах. А саме масштаби фальсифікації справи, якої, напевно, історія ще не знала.

І переконаний, що Уповноважена з прав людини, її інституція повинна зробити все можливе, щоб довести ці фальсифікації до юридичної громадськості.

Я звертаюся сьогодні до тих людей, які можуть про спонсорувати випуск багатотомника моєї кримінальної справи і журналістського розслідування, яке проводилося Інтернет-виданням «Світогляд», головний редактор присутній тут і має свою думку з цього приводу і показав, скільки факті впротсо підтасовано, які протоколи, які допити, яких взагалі не було, людей, яких взагалі не було.

І це все, на жаль, фальсифікувалося з втручанням, на жаль, виконавчої влади України і Закарпатською прокуратурою і під жорстким, я переконаний в цьому, жорстким кришуванням Генеральної прокуратури України.

Не може бути такого, щоб резонансна справа (вони самі назвали її резонансною, Ви знаєте, скільки разів її назвав резонансною колишній міністр внутрішніх справ). Тобто. Якщо це резонансна справа, то Генпрокуратура вже 150 разів могла вивчити цю справу і поставити все на свої місця: і закарпатських прокурорів, і тих виконавців, з якими я дав слово, що не буду боротися. А буду боротися із політичними замовниками.

Тому, для того, щоб підтвердити, що все це політичне замовлення, хотів Вас проінформувати, що я звернувся до Генерального прокурора України пана Медведька з проханням на основі викладених мною фактів і на основі окремих ухвал Апеляційного суду Івано-Франківської області стосовно порушення моїх конституційних прав з боку представників Закарпатської прокуратури та політичних замовників мого кримінального переслідування. Звертаюся дати доручення відповідним підрозділам Генпрокуратури вивчити наведені мною факти і на підставі них порушити кримінальну справу по факту незаконного втручання в досудове слідство зз боку різного рівня посадових осіб держави.

А для того, щоб ви краще переконалися, то я просто нагадаю, бо дуже багато говорили, що нібито Різак об’єднав навколо себе бандитів і так далі…Я не кажу сьогодні, я стверджую, що ці люди не були бандитами. Одне можу казати, якщо на попередніх виборах у 2006-2007 роках вони активно підтримують Народний союз «Наша Україна» і в своїх селах вкладають великі кошти, сьогодні про них уже це не говорять. Я хотів би сказати, щ о не на підставі свідчень одного президента футбольного клубу засуджували мене по справі перешкоджання виборчій діяльності. Я хотів би зацитувати офіційні покази:

«Із протоколу допиту від 3 березня 2005 року, проведеного слідчим прокуратури Львівської області, юристом першого класу Мисяком, у приміщенні ОДА Закарпатської обасті гр.. Балоги В. І, що народився в селі Завидово, Мукачівського району, Закарпатської області, українця, одруженого.

Працював на той час головою Закарпатської ОДА, був народним депутатом України, сьогодні керівник секретаріату президента.

От Віктор Балога у своїх показах без усяких підстав третього березня просто каже: «Паульо В. Д був безпосереднім керівником цього нападу на готель. Я вважаю, що цей напад був чітко спланований керівництвом ОДА, виконавцем цього нападу являвся Паульо».

Тобто, людина, яка стверджує у своїх показах, що приїхала після інциденту у Сваляву, уже знає. Хто був організатором, хто був виконавцем …

Але ніяких підстав під це не підводить. Мало того, посилається на те, що у нього були певні оперативні джерела у правоохоронних органах. Можна уявити народного депутат, оперативні джерела, які він не буде розкривати. Який же це рівень корупції і безпредєла, якщо народний депутат і губернатор це пише у своїх офіційних свідченнях.

Хочу підкреслити ще раз, що політичне переслідування Різака є справою однозначною. Ніякої кримінальної справи взагалі не існує, не те, що складу злочину.

Чому вважаю кримінальне переслідування мене політичним? Нагадаю, що всі три мої арешти були незаконними (і це доведено судом). Перші два - за доведення до самогубства ректора УжНУ Сливки В.Ю.

Але це все я назву наслідком і попробую нагадати про причини. В січні 2005 року я разом зі своїми колегами губернаторами - членами СДПУ(О), а також Віктором Медведчуком подав у відставку. Ми у своїй заяві заявили про перехід в опозицію до помаранчевої влади. Це і стало сигналом для репресивних дій по відношенню до мене і моїх однодумців. Нам регіональному рівні, як я вже казав, губернатором стає Віктор Балога. Нова влада тим часом починає масштабні репресії проти соціал-демократів. Сотні людей звільняють з роботи за політичні погляди. Проти багатьох з них порушуються кримінальні справи. Я засуджував такі дії і звертався за допомогою до лідерів партії. Я отримав повну підтримку.

Готувалось навіть виїзне засідання фракції СДПУ(О) в парламенті в Закарпатті. 10 лютого 2005 року в газеті «Соціал-демократ», це можна все перевірити в підшивках газет, я констатував, що ніякого розділення бізнесу і влади в державі не пройшло. Прихід на ключові пости в державі приведе до тотальної корупції, знищення політичних опонентів. Реакція влади не забарилася.

Вже вранці 11 лютого працівник УБОЗу усно запрошує мене в прокуратуру. Я зявився, де вмить із запрошеного перетворився в свідка а через кілька хвилин у підозрюваного. Мене арештовують вперше.

Тобто. На першу ж мою критичну публікацію, яку я зробив після свого звільнення з посади. У справі по доведення до самогубства ректора Сливки. Уже через кілька днів цей арешт визнає незаконним навіть помаранчевий працівник прокуратури. Близько 120 співробітників міліції та прокуратури продовжують рити землю, щоб знайти хоч якісь зловживання на посаді губернатора Різака. Та так їх і не знаходять. Тому і другий арешт буде знову ґрунтуватися на звинуваченні у доведенні до самогубства ректора. Хочу ще раз нагадати, що в день смерті Сливки у травні 2004 року я перебував у відрядженні. Ще не закінчився огляд трагедії, а закарпатське відділення блоку «Наша Україна», голова Віктор Балога, звинуватив обласну владу і насамперед мене особисто у доведенні ректора УжНУ до самогубства. Нагадую, що членом вищеназваного штабу, довіреною особою кандидата в президенти В. Ющенка про Хустському виборчому округу був Юрій Бенца, колишній прокурор міста Мукачева, а нинішній прокурор області. Саме на його незадовільну роботу щодо нагляду за законністю при розслідуванні моєї справи і звертав увагу Івано-Франківський апеляційний суд.

Через добу прокуратура приймає рішення про моє звільнення (як пізніше зясується, я на ногах уже переніс інфаркт).

У кінці квітня, звертаю Вашу увагу, 2005 року я дав інтерв’ю газеті «День», де піддав критиці помаранчевий уряд за економічну політику, заявив про постійні залякування з боку правоохоронців, і висловив переконання про переслідування мене і моїх колег, які проводяться через активну підтримку нами Віктора Януковича у другому турі, за якого проголосувало понад 40 відсотків виборців. Вищий відсоток дали лише південні і східні області . Хочу наголосити, що керівники місії ОБСЄ в регіоні піл час особистої зустрічі зі мною подякували всім посадовцям органів влади за роботу, що дало можливість забезпечити вільне волевиявлення громадян. Жодного зауваження з боку ОБСЄ, на яке так люблять посилатися представники нашої нової влади.

Це інтерв’ю теж не залишилося поза увагою, викликавши дику лють місцевої влади. Я виступав на великій прес-конференції для центральних ЗМІ в приміщенні обкому 10 травня. 11 травня з аналогічними думками і критикою діючої влади я дав інтерв’ю для власкорів телекомпаній «1+1» (Наталка Зотова) та «НТН» (Марина Коваль).

Результат: 13 травня мене вдруге заарештовують під час прогулянки біля Православного собору в Ужгороді групою людей, озброєних автоматами. До речі. Міліціонери ці чомусь були не ужгородські, а мукачівські.

Не було повісток, не було запрошень. У доведенні до самогубства ректора Сливки мене звинувачував штаб «Нашої України» на чолі з Віктором Балогою, то в свалявському епізоді, за яким мене засудили, офіційно свідчення давав сам Віктор Балога, тодішній губернатор і народний депутат України. Його свідчення є в матеріалах кримінальної справи.

Для закарпатських слідчих свідчення Балоги стають дороговказом. Цікавим є те, що ніхто в суді не міг пояснити, яким чином розслідування справи повернулося із Львівської в Закарпатську прокуратуру. Ніде немає такого рішення. Зате э рішення про створення слідчо-оперативної групи по «справі Різака», підписане заступником Генпрокурора паном Медведько. Це прізвище Вам відоме, він сьогодні очолює Генпрокуратуру. Ця група, створена паном Медведьком, вдалася до таких фантастичних фальсифікацій, що не вкладається в голову.

Та й Свалявський суд 31 січня 2006 року вже виніс по цьому епізоду вирок, яким я був визнаний винним. Правда самого мене не запросили. Таке правосуддя «по-балогівськи» по відношенню до свого політичного опонента.

Ще раз підкреслюю, що я визнавався винним на основі свідчень самого короля Балоги. Напевно, царем уже себе вважає. Бо те, що натворив у країні після приходу в секретаріат президента, це просто щось неймовірне.

Суд без будь-яких підстав не задовольнив близько десятка моїх клопотань про виклик його до суду в якості свідка. Адже саме Балога разом з Петьовкою, мером Мукачева і вже народним депутатом України, який вимагав від мене 10 мільйонів доларів від імені Балоги і пана Бенци. Ілля Токар, голова Мукачівської райадміністрації, був безпосередньо на місці події під час прийняття рішення про від’їзд студентів із Сваляви. Є чимало доказів, що таке рішення приймалося саме ними і не було ніякого насильницького виселення студентів. Відбулася просто чергова політична провокація з особистою участю Балоги. Тому що це провокатор №1 в Україні. Мені цікаво, чи знає про це Віктор Андрійович Ющенко?

Тема процесуального ведення судового слідства - це окрема тема.

Я вважаю, що сам судовий процес - це тортури над підсудним. Бо допитувалися в суді десятки людей, яких не можна назвати свідками з точки зору законодавства. Приймалися постанови суду, які і близько не лежать до чинного законодавства. Сам «Свалявський епізод» почав розглядатися лише через кілька місяців після початку процесу. Переконаний, суддя не могла не бачити, що по цьому епізоду взагалі немає ніяких документів, а тільки ксерокопії фальсифікованих протоколів. Навіть член оперативної слідчої групи в судовому засіданні назвав їх папірцями… І на основі цих папірців мене засудили!

«Кримінальної справи Різака», отже, немає взагалі. І не може бути.

Не можу згадати і про інформаційне кіллерство проти мене організоване журналістами Володимиром Ар’євим та Володимиром Мартином (Ярослав Галас) які є політичними союзниками Балоги. Ар’єв в першій десятці списку НУНС, а Геннадій Москаль, прес-секретарем якого був Галас, теж у цьому ж списку.

Хіба не підтвердженням політичного замовлення є епізод відвідання мене в СІЗО нинішнім губернатором Гаваші за дорученням Балоги? Хіба Олег Аладарович прийшов поспівчувати мені? Ні, він прийшов передати умови мого звільнення: покази на злочинні накази Кучми, Януковича, Медведчука. Якщо таких не було, то я повинен був їх придумати. В обмін отримував свободу. Хоча сам Гаваші не міг навести мені жодної моєї злочинної дії.

А скільки таких умов було передано від влади моїм рідним під час мого перебування в СІЗО?

І ще. Розправу наді мною здійснювала команда, яка працює в близькому оточенні глави держави.

Ще раз сталю питання: «Чи інформований Віктор Ющенко про це, чи ні?»

Може хоча б сьогодні пояснить свої слова сам Віктор Балога, які він сказав моєму братові Василю, професору УжНУ: «Я знаю, що Іван ні в чому не винен. Але він буде «сидіти» довго, бо це велика політика. Єдиний вихід - це домовленість Леоніда Кравчука і Віктора Ющенка.» Мабуть він їх пам’ятає. В цей час я вже перебував у СІЗО.

Хіба треба ще більше фактів про політичне підґрунтя моєї так званої «кримінальної справи?

І ще раз наголошую: самий основний факти політичності цієї справи - це відсутність юридичних підстав мого перслідування.

І я хотів би, що послугали надзвичайно професійних люде, які разом зі мною пройшли цей непрстий трьохрічний шлях. Я переконаний. Що верховний Суд України поставить крапку у цьому безпрєдєлі, який запропонував напівкримінальний бізнесовий мукачівський клан, який сьогодні впливає на загальнодержавну політику більше, аніж це можна уявити.

Адвокат Василь Мокану:

Насамперед хочу подякувати, що Ви прийшли на прес-конференцію. Це доводить, що Ви не є байдужими до долі інших людей і до встановлення істини, а також до особистої долі Івана Михайловича Різака.

Наша розмова буде торкатися вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким Іван Михайлович був засуджений. Але хочу почати цитування окремої постанови, яка була виписана 31 липня 2007 року Апеляційним судом івано-Франківської області. Хочу цитувати цю постанову, надати слово суду, щоб сам суд виклав перед Вами аргументи щодо невинуватості Івана Різака по більшій частині пред’явлених йому звинувачень.

Отже, цитую: «Окрема постанова від 31 липня 2007 року: “…Різака І.М. виправдано за епізодами обвинувачення в доведенні до самогубства та перевищення влади і службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, в одержанні хабара в особливо великих розмірах, особою, яка займає особливо відповідальне становище, поєднане з його вимаганням, та в службовому підробленні.
Незаконне порушення кримінальних справ, незаконне притягнення Різака І.М. до кримінальної відповідальності, його незаконне затримання по вказаних звинуваченнях, тривалий час порушували права та свободи особи, гарантовані Конституцією України, Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини, перешкоджання нормальної життєдіяльності даної особи впродовж вказаного періоду.

Таке стало можливим лише тому, що працівники прокуратури Закарпатської області, не тільки не дали належної правової оцінки матеріалам дослідчої перевірки, а упереджено, в порушення вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, порушували кримінальні справи за відсутністю на те законних приводів та підстав.

Постанови про притягнення Різака І.М. як обвинуваченого по вказаних злочинах, всупереч вимогам ст.ст.130-132 КПК України, є необгрунтованими та невмотивованими».

І ще вважаю за необхідне навести ще одну цитату, яка з моєї точки зору дає загальну характеристику ці кримінальній справі і висвітлює ту несправедливість і незаконність, які перманентно застосовувалась при розслідуванні цієї справи. Цитую:

«Судом встановлено, що з метою отримання звинувачувальних показань, мало місце використання слідчим недозволених засобів щодо осіб, які повинні були давати свідчення, бажані слідству. Зокрема, в порушення діючого законодавства України, в тому числі конституційних прав та свобод громадянина, незаконно здійснювався збір характеризуючих даних щодо свідків, для нібито можливого притягнення їх до кримінальної відповідальності. Незаконно та безпідставно виділялись в окреме провадження матеріали відносно цих вищезгаданих свідків. Проте, після дачі ними бажаних слідству показань, згодом приймались рішення про відмову в їх кримінальному переслідуванні. Такі незаконні, недозволені засоби застосовувались щодо свідків Темнова М., Ковача В.І., Стефанович В.П. та інших»

Звертаю вашу увагу на те, що такий метод застосовувався в цілому для всієї кримінальної справи. Тому цим хочу покласти міст між справами, по яким Іван Михайлович виправданий, і тою частиною, по якій він визнаний винним.

Також хочу звернути вашу увагу на те, що прокуратура Закарпатської області рішення суду, вирок суду не оскаржувала. Цим самим вона погодилась з тим, що констатував суд, що те, про що йдеться в окремих постановах, справді мало місце.

А суд тут констатував наявність ознак злочинів проти правосуддя в діях тих осіб, які порушували кримінальну справу,які затримували Івана Михайловича, які утримували його незаконно під вартою протягом чотирьох місяців.

Ми протягом досудового слідства неодноразово зверталися як до працівників Закарпатської прокуратури, так і до Генеральної прокуратури, а також до працівників суду із скаргами на незаконне порушення кримінального переслідування Різака Івана Михайловича. Але отримували негативні відповіді. Правильність нашої правової позиції була підтверджена.

Але суд, з нашої точки зору, виявив непослідовність, оскільки законним і обґрунтованим рішенням був би повністю оправдальний вирок.

На чому грунтується оправдальний вирок?

Іван Михайлович не був присутній особисто в Сваляві, коли мали місці ті події, у виникненні яких він визнаний винним. По-перше: ці події не мали такого великого масштабу, щоб їх можна було віднести до категорії масових заворушень. І кримінальна справа перший раз була порушена за ознаками не «масових заворушень», а хуліганства. Пізніше зі зміною політичною обстановки і була зроблена така перекваліфікація. Але основними доказами по справі виступають показання свідків, які своїми свідченнями прив’язують Івана Михайловича до тих подій. Ми звертали увагу суду, звертаємо і будемо звертати у Верховному Суді на те, що цим свідкам не можна вірити. Тому що вірити таким людям означає вірити і визнавати правдивими показання людини, яка дає показання під гільйотиною або коли в неї на шиї зашморг.

Чому?

Тому що всі ці особи, так, як я цитував, до Ковача, Стефановича інших осіб були застосовані ще жорсткіші методи. Проти них були порушені кримінальні справи, потім їхні дії були кваліфіковані за статтями, деякі з яких передбачають довічне ув’язнення, і після того, коли вони вже були зламані психологічно, давали потрібні слідству показання, проти них ці кримінальні справи були закриті.

Ось тому ми вважаємо, що ми є правими і сподіваємося переконати Верховний Суд,що цим показанням, неправдивим показанням, буде дана належна оцінка і у фіналі добре імя Івана Михайловича Різака буде очищено від пред’явлених йому звинувачень і справедливість восторжествує.

Адвокат Ірина Піх:

«31 липня 2007 року суд завершив розгляд справи Івана Різака. Рішення суду відрізняється різноманітністю. Тобто, всі рішення, які суд міг прийняти, наявні в цій справі.

По трьом епізодам суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність кримінального переслідування Івана Різака. Тобто, по трьом епізодам суд першої інстанції виправдав Івана Михайловича.

До постановлення вироку суд також повернув один епізод прокуратурі на дослідування і залишився один епізод, який на сьогоднішній день є у провадженні. Згідно з вироком Різак є засудженим. Обвинувачення набуло кваліфікацію за трьома статямиˆ: перевищення посадових обовязків, перешкоджання агітаційній роботі і вчинення масових заворушень.

Звичайно, якщо суд лише по одному епізоду дійшов висновку про винуватість Івана Різака, то цей епізод повинен принаймні відрізнятися від решти. Такі відмінності і тотожність є.

Кримінальна справа в цій частині містить аналогічні порушення Кримінально-процесуального закону. Вона порушена в такий же незаконний спосіб. Без законних приводів і підстав. ЇЇ просування по сьогоднішній день забезпечило подальше порушення закону.

Відмінність цієї справи полягає в тому, що вона є зібранням ксерокопій. А саме: події 13 листопада 2004 року у Сваляві були у провадженні різних правоохоронних органів. Зокрема, міліції Закарпатської області, прокуратури Закарпатської області, потім прокуратури Львівської області. Початково події у Сваляві розцінювалися як локальні хуліганські дії. Далі - як вчинення насильницьких дій до працівників міліції. Ідея надати цим подіям політичного змісту виникла (принаймні так по документам) у травні 2005 року.

Хуліганські дії стали «масовими заворушеннями» та «перешкоджанням роботи агітаторів». Щоправда, з усієї «маси заворушників», тобто, з маси «невстановлених осіб» вдалося встановити лише чотири особи., які нібито безпосередньо вчиняли злочин. Про свої особисті дії вони розповіли на судовому слідстві в Свалявському суді. Ми не мали змоги чути, що вони там говорили. Ми бачили лише кінцеві документи вирок Свалявського суду. Так от: про свої особисті дії вони розповіли досить неконкретно. І поєднувало цих чотирьох людей єдине: те, що вони щось чули про вказівки губернатора того дня. Ці чотири особи були засуджені Свалявськи судом у січні 2006 року. Тобто, до того часу, як було прийнято рішення по справі Івана Різака. Вирок щодо них був поблажливим. Ці особи були залишені на свободі. І Сваявський суд, який слухав цю справу без участі Івана Різака, вказав, що ці особи діяли за вказівкою Івана Різака.

Апеляційний суд Івано-Франківської області розглянув деякі ксерокопії цієї справи і дійшов аналогічного висновку на сьогоднішній день. На даний час цей вирок суду першої інстанції оскаржений захистом до Верховного Суду України.

В касаційній скарзі поставлені питання про скасування вироку в частині засудження Івана Різака і припинення кримінальної справи. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми кримінального закону, припустився істотних порушень Кримінально-процесуального законодавства. Висновку суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Тобто, сторона захисту посилається на ті обставини, які мають дати уяву і бачення цієї справи як штучно створеної.

Запитання до І.Піх : Ірино Борисівно! На одній із серпневих, після оголошення вироку, прес-конференцій ви назвали кримінальне переслідування Івана Різака правовим свавіллям і беззаконням. Це були емоції чи реальна оцінка? Це стосувалося якогось окремого епізоду кримінального переслідування?

Ірина Піх: Так, я пам’ятаю ці слова. Я казала про «справу Різака» в цілому. Бо виокремити якийсь епізод і сказати, що він свавільніший, у цій справі просто неможливо. Тому я казала і кажу - що вся ця справа є правовим свавіллям. Емоції тут ні при чому. Я говорила, що по трьом епізодам є виправдання, а по одному - засудження… Яким критеріями суд керувався? Я вас запевняю, що, принаймні, не тими, що написані в законі. Бо для засудження цей епізод немає ніяких підстав, ніяких законних обґрунтувань.

Запитання до І. Різака: «Іване Михайловичу, як ваше здоровя?»

І.Різак: «Як самі бачите, дякуючи лікарям, нормальне. Але для мене, повірте, не це тепер так важливо. Зараз найважливіше домогтися торжества справедливості і вийти з цієї історії здоровим і з хорошим почуттям гумору».

«Іване Михайловичу! Вас не насторожує той факт, що на чолі Верховного Суду України стоїть член партії БЮТ?»

І. Різак: Ні. У мене багато друзів і в БЮТі, і в НУ-НС, і в Партії регіонів.
Запитання: «Перед президентськими виборами 2004 року на Закарпатті було чимало правопорушень. І піл час демонстрацій, і на тому ж стадіоні в Сваляві. Несете Ви якусь відповідальність як губернатор чи ні?»

І. Різак: «Голови облдержадміністрацій часів Леоніда Кучми на відміну голів ОДА часів Віктора Ющенка справді відповідали за все, що робилося в їх областях. Це сьогодні губернатор може сказати, що початок опалювального сезону його не стосується - для цього є мер. А я политично відповідав навіть за те, коли якийсь сільський голова продавав землю. Відносно свалявських подій, як би там відбувалося те, що описав слідчий, мене б тієї ж осені - по крайній мірі в інформаційній сфері - просто растерзали.

Запитання: «Ви звертаєтеся до Генпрокуратури порушити кримінальну справу по факту незаконного втручання в судове слідство ряду посадових осіб . Чи входить в той перелік Балога?»

І. Різак: «Так, в цей список входить і Балога, і прокурор Закарпаття Бенца, і деякі інші особи».

Запитання: «Чи відчували Ви якусь підтримку з боку партій на різних етапах вашого кримінального переслідування. Чи існує така підтримка тепер, уже на етапі підготовки Касаційної скарги?»

Іван Різак: «Я хотів би сказати, що на всіх етапах я отримував підтримку з боку Віктора Володимировича Медведчука, Леоніда Макаровича Кравчука та Григорія Михайловича Суркіса, багатьох своїх колег, прізвища яких я називав в своєму останньому слові. Тобто, я однозначно можу сказати, що політична сила, в якій я знаходжуся вже десять років, на сьогоднішній день мені таку підтримку надає.

Я думаю, що ваше питання виникло виходячи з останнього мого відкритого звернення до першого заступника голови партії - Ігоря Михайловича Шурми. Але це питання робоче, воно не несе якогось особистого протистояння. Воно просто показує, що є різні погляди у різних людей. І - слава Богу. Бо раніше нас завжди критикували, що нібито в нас у партії існує лише одна думка. Я вважаю, що у нас завжди була демократична обстановка. В мене є своя оцінка ситуації і тих процесів, яка зараз проходять у партії, але я радий, що мої колеги мене підтримували і зараз продовжують підтримувати.

Звичайно, я трошки, скажемо так, вважаю помилкою відхід Віктора Володимировича з посади голови партії, але продовжую вважати, що кращої кандидатури як Юрій Іванович Загородній на цьому етапі розвитку партії немає.

Тому хочеться побажати йому і його команді, яку він сформував, успіхів. Треба набратися терпіння, треба дати йому час, для того, щоб віг міг себе реалізувати й реалізувати ті ідеї, які публічно запропонував.