Черкаський "янгол з автоматом"
12.04.2013 17:20
Опозиція на БТРах, з домовинами і вінками в руках… Усі з гаслами про народний гнів і революцію. Куди вони приведуть нас насправді.

Читаю біографії місцевих Черкаських вождів.

Леонід Даценко. Голова ради об’єднаної опозиції. Поет.

Немає нічого простішого, ніж узнати думки поета по його творах, адже саме в них відображається справжня сутність митця.

Беру його лауреатську збірку «І янгол з автоматом на плечі». Цікава інтерпретація біблійних мотивів, яка, як мінімум, викликає запитання: «Коли і проти кого ангел підійме зброю?».

Далі все стає простішим. Читаю. Об’єкт №1 - «жи-два». Хоча й через дефіс, водночас, зрозуміло. Сам автор пояснює – це ті, чиї прізвища закінчуються на –мани, -ичі, та «червонці». В уяві відразу пролітають асоціації від вибухівки, кинутої нещодавно під автомобіль голови «Всеукраїнського єврейського конгресу» Вадима Рабиновича, до Голокосту та винищення євреїв під час Другої світової війни. Спочатку не зрозуміло чому автор виділив окремо «червонця», який чітко асоціюється з Євгеном Червоненком. Ця людина, на мою думку, зробила для України більше, ніж вельмишановний майстер пера (вибачте поетом назвати язик не повертається). Потім все стає на свої місця, коли згадується про партійні списки. Не подобається автору, що євреї, які, звертаю його увагу, є такою ж частиною населення нашої держави і мають точно такий же як і він паспорт громадянина України, можуть обиратися до представницьких органів, бути міністрами. Він твердо обіцяє, що скоро всім євреям «кінець».

Просте вирішення єврейського питання. Таке ж саме було й у фашистів.

Як представник єврейської національної меншини, хочу зауважити, що багато євреїв зробили для України значно більше, ніж окремі представники титульної нації. І не ми, а, напевно, сам автор винен у власних проблемах.

Читаю далі і образа за несправедливі звинувачення на адресу мого народу змінюється іншими почуттями. Виявляється не я один у всьому винен, а ще й «товариш мій тамбовський вовк». Це автор так про росіян, нагадую – найчисельнішої національної меншини України.

Що робити з росіянами у Даценка рішення чітке:

О ні, не клич в брати мене!
На голос твій – рука рушницю зводить…
Вашу орду навік припнем, -
Й криваве сонце не зійде на сході…


Даруйте, немає рими, але для автора головне зміст, який розкриває його думки і бажання. Він радить робити «маленькі кулі», «обережно ударити шаблею в пах», «стискати в руках шаблі й сокири».

Апогей всього:

В простягнуту руку моєї дитини
Ножа покладу і затисну в кулак.


Спитаєте, для чого це все? Автор сам пояснює:

Я - український лев, і ці міста мої ;
Чужинський
(тобто не титульної нації) сморід тут лоскоче ніздрі –
Це лев прийшов, - хай кануть у вогні;
Це лев прийшов, щоб знали своє місце.


Проте, на очищенні України від інших народностей невідбувшийся нардеп Даценко не зупиняється. «Європи й Азії хай чують – ми ідем», - застерігає він весь світ, і, закривши очі, мріє:

Ми маршируєм з прапорами по Парижу,
Тріпочуть гордо синьо-жовті прапори
Бруківка чоботи нам по-собачи лиже
І парижанки шляпки догори!
Ми беремо Бастилії і Луври,
Портрети гетьманів малює весь Монматр.
Француженки вже мріють про ля мури,
І кожен з нас для них – як Бонапарт.
Ми розсуваєм простір тихих вулиць,
Карбуючи свій переможний крок…
Привіт, гнила Європа! Ми вернулись,
Щоб дать тобі нову гарячу кров!


Як на мене, не тих звинувачує євроспільнота в порушенні прав. Цікаво, чи звертався Даценко до Європейського суду з прав людини після програшу на виборах, і чи читали судді його вірші? Уявіть – ця людина могли би бути народним депутатом України.

Куди б вона привела державу, ставши до її керма? До світлого майбутнього? Ні! Навіть не до революції. До банальних погромів, розстрілів і інших неприглядних речей, від яких простому українцю стане моторошно. У цієї людини є прості відповіді на одвічні питання. Хто винен? - Жи-два і «тамбовський вивк». Що робити? - Самому ліпити маленьку кулю, а дитині в руку покласти ножа.

Що з цього приводу скажуть психіатри мене цікавить мало.

Мене турбує, чому мовчать правоохоронці. Адже 161 статтю кримінального кодексу України ніхто не відміняв.

Шановні, Генеральний прокуроре України та Міністре внутрішніх справ, вважайте цей лист відкритим зверненням до Вас з вимогою дати правову оцінку публічним закликам Леоніда Даценка, зробленим ним у книзі «І янгол з автоматом на плечі».

Від себе обіцяю одночасно подати цивільний позов з вимогою публічного вибачення та виплати моральної компенсацію, яку зобов’язуюся передати Черкаському будинку маляти.
Лев Юхимович Гуральник
полковник запасу